Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 199 Харківської міської ради»








Соціальний захист

Перелік урядових і галузевих документів, що забезпечують дотримання  законодавства в галузі охорони дитинства

 

Конституція України

Конвенція ООН про права дитини

Сімейний Кодекс України

Закон України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ “Про освіту”

Закон України від 13.05.1999 № 651-ХІV “Про загальну середню освіту”

Закон України від 22.06.2000 № 1841-ІІІ “Про позашкільну освіту”

Закон України від 11.07.2001 № 2628-ІІІ “Про дошкільну освіту”

Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Закон України від 21.11.1992 №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»

Закон України від 16.11.2000 №2109-ІІІ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»

Закон України від 13.01.2005 №2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

Закон України від 02.06.2005 №2623-ІV «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»

Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»

Закон України від 22 жовтня 1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту»

Закон України від 15.11.2001 № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім’ї»

Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Указ Президента України від 11.07.2005 № 1086/2005 «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей»

Указ Президента України від 30.12.2000 №1396/2000 «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей»

Указ Президента України від 28.01.2000 №113/2000 «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»

Указ Президента України від 29.03.2001 №221/2001 «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики»

Указ Президента України від 23.06.2001 №467/2001 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями»

Указ Президента України від 05.05.2004 №506/2004 «Про додаткові заходи щодо вдосконалення системи здійснення соціальних виплат громадянам»

Указ Президента України від 04.05.2007 №376/2007 «Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей»

Указ Президента України від 01.06.2005 № 900/2005 «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»

Указ Президента України від 18.12.2007 № 1228/2007 «Про невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями»

Наказ Міністерства освіти України від 19.06.1996 №216 «Про затвердження Інструкції про виготовлення і правила користування Єдиним квитком для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків»

Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді Міністерства освіти України,

Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88 «Про затвердження Правил опіки та піклування»

Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 №5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення»

Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2002 №762 «Про Концепцію Міністерства освіти і науки України щодо профілактики залучення дітей до незаконних форм праці»

Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.08.2006 №631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх»

Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.12.2006 №844 «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми»

Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2003 №763 «Про затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вихованців шкіл-інтернатів»

Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2006 №864 «Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України»

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.2007 №612 «Про      затвердження Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які      одержують державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".

Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання,      навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.06.1999 №961 «Про деякі заходи щодо підтримки здоров'я сім'ї, безпечного материнства і відповідального батьківства»

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1242 «Про затвердження Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 №244 «Про затвердження Державно ї програми підтримки сім'ї на період до 2010 року»

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1228 «Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування»

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 №565 «Про затвердження Положення про прийомну сім'ю»

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 №364-р «Про затвердження Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей»

Розпорядження Президента України від 11.06.2007 №119/2007-рп «Про заходи щодо захисту дітей, батьки яких загинули під час виконання службових обов'язків»

Доручення Прем’єр-Міністра України від 03.02.2003 № 6505 про поліпшення умов утримання дітей-сиріт

Доручення Прем’єр-Міністра України від 03.06.2004 № 1743-IV про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та малозабезпечених сімей

Щодо встановлення юридичного статусу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дотримання їх житлових та майнових прав (доручення ХОДА від 29.03.2007 № 01-24/1827)

Електронна адреса сайту, де розміщені документи: zakon.rada.gov.ua

 

 

Якщо ви маєте один з наведених статусів, потрібно надати пакет документів завідувачу дошкільного навчального закладу для оформлення пільг:

 

  • діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування - ксерокопії свідоцтва про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1, 2, 11 сторінка) дитини, ідентифікаційних кодів дитини та опікуна/піклувальника, єдиного квитка, паспорту опікуна/піклувальника (1, 2, 11 сторінка), свідоцтв про смерть батьків, рішення виконавчого комітету районної або міської ради про встановлення статусу та призначення опіки/піклування, про закріплення житла та/або майна, рішення судів з різних питань (наприклад, про позбавлення батьківських прав), довідки про наявність житла, майна, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей, звіти опікунів тощо;

 

  • діти-напівсироти - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, свідоцтва про смерть одного з батьків, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

 

 

  • діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України (зі слів матері) - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з відділу реєстрації актів громадянського стану про те, що реєстрація дитини проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

 

  • діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

 

  • діти-інваліди - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини-інваліда (з поновленим терміном) або медичного висновку про встановлення статусу «дитини-інваліда», акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей тощо;

 

  • діти з багатодітних родин - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення дитини з багатодітної родини, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

 

  • діти з малозабезпечених родин - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з районного управління праці та соціального захисту населення про те, що родина отримує допомогу як малозабезпечена, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей тощо;

 

  • діти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, журналістів, шахтарів, які загинули під час виконання посадових обов’язків - ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо.

 

Виділяють чотири основні форми насильства дітей у сім’ї: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Фізичне насильство – це навмисне нанесення фізичних ушкоджень дитині, а також навмисне позбавлення свободи й нормальних умов життя, які можуть призвести до смерті дитини, викликати порушення фізичного й психічного здоров’я.

Сексуальне насильство – це залучення дитини з її згоди (чи без її згоди) до сексуальних дій з дорослим з метою отримання останнім задоволення чи користі.

 

Психологічне насильство  –    це періодичний, довготривалий чи постійний психічний вплив на дитину, спрямований на навмисне приниження її честі й гідності, що стає причиною образ, страху, емоційної невпевненості в собі, а це гальмує розвиток особистості й призводить до формування патологічних рис характеру .

Економічне насильство – умисне позбавлення дитини житла, їжі, одягу

та іншого майна чи коштів, що може призвести до смерті дитини, викликати

порушення фізичного й психічного здоров’я.

 

 

 

Для ефективності вчинення заходів з метою запобігання насильства в родині необхідно визначити основну причину виникнення такого явища.

Описані види насильства над дітьми зазвичай здійснюються в певних групах сімей: алкоголіки і наркомани, малозабезпечені сім’ї, сім’ї, у яких один із батьків чи обидва є безробітними; сім’ї, у яких батькам не вистачає педагогічних знань тощо. Потенційними жертвами жорстокої поведінки в сім’ї найчастіше є небажані, хворобливі, з хронічними захворюваннями діти.

На сьогодні існує два підходи, які пояснюють причини насильства й жорстокості в сім’ї: соціологічний і психологічний.

 

Соціологічний підхід розглядає жорстокість у сім’ї як прийняту соціо-культурну зумовленість вирішення конфлікту шляхом насильства в соціальній групі. Причинами постають стереотипи сімейних відносин, виховання з дитинства, низьке соціальне й матеріальне положення сім’ї, постійні сварки й проблеми в сім’ї, які, у свою чергу, призводять до стресів, а останні – до жорстокої поведінки зі своїми співмешканцями.

Психологічний підхід пояснюється наявністю психологічних захворювань у членів родини, характерами особистостей, поведінкою дитини або батьків, негативним особистісним досвідом батьків, який вони пережили в дитинстві, а також зловживання алкоголем і наркотиками.

Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» визначено, що попередженням насильства  в  сім’ї  є  система  соціальних   і спеціальних  заходів,  спрямованих на усунення причин і умов,  які сприяють вчиненню насильства  в  сім'ї,  припинення  насильства  в сім'ї,   яке   готується   або   вже   почалося,   притягнення  до відповідальності осіб,  винних у вчиненні насильства  в  сім'ї,  а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї. А реальною загрозою вчинення   насильства  в  сім’ї є погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого  члена  сім'ї  умисних дій,  передбачених  абзацом  другим  цієї  статті,  якщо є реальні підстави очікувати її виконання.

Здійснення  заходів  з  попередження  насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:
 
  1. спеціально уповноважений орган виконавчої влади  з  питань попередження насильства в сім'ї
  1. відповідні підрозділи органів внутрішніх справ

    В  органах  внутрішніх  справ  заходи  щодо   попередження насильства   в  сім'ї  здійснюють  служба  дільничних  інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей. Повноваження   кримінальної   міліції  у  справах  дітей поширюються  на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа,стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, а також  особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного
віку.

3. органи опіки і піклування

4. спеціалізовані  установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства

  • кризові центри для членів сімей,  в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза  його  вчинення, які     створюються    місцевими    державними адміністраціями   за  поданням  спеціально  уповноваженого  органу виконавчої  влади  з  питань  попередження  насильства   в   сім'ї
    відповідно до соціальних потреб регіону. Кризові   центри   можуть   також   створюватися  органами місцевого     самоврядування,     підприємствами, установами, організаціями,  благодійними  фондами,  об'єднаннями  громадян і окремими громадянами за погодженням із спеціально  уповноваженим органом  виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї і реєструються в порядку, визначеному законом. 
  • центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, які створюються  відповідно  до  законодавства,  що регламентує створення  закладів  охорони  здоров'я та можуть створюватися в системі діючих закладів охорони здоров'я. В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї поміщаються жертви насильства в сім'ї (з їхньої згоди або на їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії центру.  Щодо неповнолітніх  членів  сім'ї  необхідна  згода  одного  з батьків, усиновителів,  опікуна  чи  піклувальника,  у  разі,  якщо вони не зазнали   насильства   від  одного  з  них,  або  органу  опіки  і
    піклування. Жертви   насильства   в   сім'ї перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну,  необхідного  для
    їхнього  лікування  та  психо-соціальної  реабілітації.  За  їхнім бажанням вони можуть пройти курс  лікування та психо-соціальної реабілітації амбулаторно.

 

         Органи виконавчої влади,  органи місцевого самоврядування,
підприємства,  установи  і   організації   незалежно   від   форми
власності,  об'єднання  громадян,  а також окремі громадяни можуть
сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

  • - заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї; 
  • - висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
  • - отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.

 

СПЕЦІАЛЬНІ  ЗАХОДИ  З  ПОПЕРЕДЖЕННЯ   НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї:

1. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї
 

Члену сім'ї,  який вчинив насильство в  сім'ї,  виноситься офіційне  попередження  про  неприпустимість вчинення насильства в сім'ї,  за умови відсутності в його діях  ознак  злочину,  службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей, про що йому повідомляється під розписку. Офіційне   попередження   про   неприпустимість   вчинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла  16-річного віку. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання нею   офіційного   попередження   про   неприпустимість   вчинення насильства в сім'ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження  корекційної програми, а також щодо неї може бути винесено захисний припис.
     Проходження корекційної   програми   для   такої   особи    є обов'язковим.

2. Взяття на профілактичний облік та зняття з                профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили  насильство в сім'ї

Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість  вчинення  насильства  в сім'ї,  служба дільничних інспекторів  міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї,  які вчинили
насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік,   якщо   протягом  року  після  останнього  факту  вчинення насильства в сім'ї особа жодного  разу  не  вчинила  насильства  в сім'ї.

3. Захисний припис

Особі,  яка вчинила насильство  в  сім'ї  після  отримання офіційного  попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби  у  справах дітей за погодженням з начальником відповідного
органу  внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис. Захисний  припис не підлягає погодженню у разі наявності в
діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину. Захисний припис може бути винесений до осудної особи,  яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку. Особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії)  по  відношенню  до  жертви насильства в сім'ї, що встановлюються на термін до 90  діб  з  дня  погодження  захисного припису з прокурором а саме:

  • чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
         отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;
  • розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці,  що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;
  • відвідувати жертву насильства в сім'ї,  якщо  вона  тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;
  • вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

4. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї

     Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім'ї, коштів  на  відшкодування  витрат  на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для  жертв  насильства в  сім'ї приймається  судом  в  установленому  законом  порядку  за позовом адміністрації  спеціалізованих  установ  для  жертв  насильства  в сім'ї.

         Тому у випадку, коли дії щодо насильства в сім’ї становлять собою злочин чи інше правопорушення, стосовно особи, винної в його скоєнні, повинні застосовуватися заходи юридич­ної відповідальності, передбачені законодавством України.

       Особи, які вчинили насильство в сім’ї, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність:

          За­конодавство України містить тільки одну спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї або невиконання захисного припису. Названі дії кваліфікуються за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопо­рушення. Стаття передбачає накладення штрафу від од­ного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20 % заробітку.

           За вчинення легких тілесних ушкоджень при прояві насильства в сім’ї може настати кримінальна відповідальність згідно ст. 125 Кримінального кодексу України, якою передбачено такі відповідальності як штраф, громадські роботи або виправні роботи, адмінарешт до 6-ти місяців та обмеження волі до 2-х років.

 Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню.